холодно в пальці на ногах. притуляю їх до Марка. він худощавий, коли потягується - ребра випинають як гірські хребти, але завжди теплий. бо ж неземний.
ми сьогодні нарешті завершили "ремонт". принайні мені так здається, хоча Марк неодмінно скаже, що чогось ще не вистачає. йому завжди всього мало. він завжди хоче більше і більшого.
в нашій кімнаті одне вікно. одразу ж біля нього з правого боку намальований вуличний ліхтар, з лівого - бузковий кущ. на підвіконня поставили горшок з каланхое. на горшку намальовано мегаполіс. та і вся наша кімната - "ілюстрація того, як місто зустрічається з природою". вся стіна праворуч до вікна - намальовано багатоповерхові будинки, супермаркети, людні вулички; ліворуч - квіти, дерева, озеро, і гори десь вдалині. так Марк придумав. так гарно, що я і не знаю, який з цих "світів" мені подобається більше.