Было время, когда мама решила быть художницей. Купила 36 разных оттенков краски, чтоб поменьше смешивать, кисточек связку, пару мастихинов и огромное полотно. Одела вычурное платье, повязала шарфик на шею и стала рисовать.
Планировался настоящий шедевр! Задумка была такая: на самом дальнем плане горы, перед ними - лес, перед лесом - поле, после поля- река, за рекой - пляж. Справа на пляже деревянный домик, слева - мама, рисующая пейзаж, папа с ружьем в руках сидит на коне, и я хожу с пакетиком. Видимо, собираю ракушки. От такая семейная идилия.
Шедевр был закончен теж же вечером. С ужасным возмущением, как это все тяжело и краски плохого качества.
Следующим утром мама купила несколько картин у художника на площади. На одной было море, на другой - горы, на третьей - семья за ужином.
Мама успокоилась.

- Ба, а чом ти в Бога не попросиш, щоб він тобі поміг весь цей врожай зібрати? Тобі ж тяжко.
Ба всміхнулася, повільно підняла гниле яблуко з землі і відкинула його за огорожку.
- Таке, дитино, я й сама здужаю. Він же не може все за мене поробити, бо тоді це буде не моє життя, не мій врожай. А хіба ж я немічна? Поки сама можу, то буду сама. Як не зможу - тоді проситиму.
Ба тримає одну руку на поясниці, іншою корпається в землі.
- А ти вже шось просила?
- Просила. Й не раз просила. Як щось таке велике - то в Бога. А маленьке бува і в діда твого.
- Як це в діда? Його ж нема.
- Це тут нема, а там є. Я точно знаю. От геть того тижня на базар ходила, набралася - ледве несла. І так тяжко мені стало. Думала кину ті торби посеред дороги і піду. Тай кажу діду твому: “Тарасику, от би ти був тута, то ми б разом це все геть легко донесли. Ти ж моя найбільша поміч». Сказала собі й всміхаюся до нього в небо. І тут звідки не візьмися онуки сусідові їхали. Так вони раза може три на рік приїздять і тут на - саме зараз їхали. Тай підвезли. Ще й машина в них така велика, я ноги витягнула, то ще й відпочила.
Корпається Ба і сама до себе всміхається. Чи може то вже до Діда знов.

В. продал себя Розе, чтобы расплатиться со своими музами. Они требовали у него сцену, актеров на ниточках, свободы писать свои собственные истории. И он отдал им все долги. Все до единого. И они от него ушли.